Україна рідна мати,
Не вкрадеш не будеш мати,
Як постелиш так і ляжеш,
Як погано – нічого не скажеш,
Бо сам робив собі дорогу,
Ніхто не підкладає тобі ногу.
Не падай сам в очах народу,
Бо чоловік козацького ти роду.
Ти винен, ми простить зуміємо знов,
Бо нам ти плоть і кров.
Чому ти крав, чому мовчав?
Батькам своїм нічого не казав,
Тепер попався на гарячому взяли
Вони не мучили лише питали.
Чому зробив поганий вчинок?
Мовчиш, підеш ти на спочинок,
Колонія розуму навчить,
А він штовхається кричить.
Не хоче йти в погані руки,
Не витерпить такої муки,
Нема у тебе вибору синок
В житті для тебе це урок.
Кара справедлива,
Історія правдива.
Бо чесний суд відбувся
Живий, в колонії не загнувся.
І вийшов він на волю
Будує іншу долю.
Зрозумів поганий вчинок свій,
Він багатьох зустрів їх наче рій.
Усі з проблемами чужими,
А тут ще він з крадіжками своїми.
І добре вчився чесно жив,
Але не стримався переступив
Кордон закону та вийшов із води,
Сухим постав перед судом, але борги
Списали цей раз йому, бо чистий
Служив прекрасно він державі
І думав тільки жити в славі,
Бо вийшов із води пречесний.
Адвокати знають свою роботу
Вони вимиють усю гидоту
За гроші маму продадуть,
Сліди криваві заметуть,
А далі було дуже все чудово,
Бо він багатий став казково.
Плював на все на всіх людей,
А ще ненавидів малих дітей,
Бо в колонії били тяжко,
Стиснувши зуби було важко.
Закалка добра для нього
Та не кидає вже заняття свого.
Привик до хліба вже чужого
Нечесного, але святого.
Вірить в правило своє
Якщо неправий то хай уб’є
За дії вчинки чи життя,
Набридло підбирати сміття
Розкидане за малу зарплату
Він полюбив і живиться чужими плодами.
Вдачу пихату
Виховував роками,
Набридло жити жебраком,
Набридло порпатись на городі
Віддавсь азарту, насолоді.
Набридло жити жебраком.
2000
