Від південного Уралу,
Де степи в ковилі,
Ніс свою слав’янську славу
Віктор Чорномирдін.
Шлях від слюсаря в прем’єри
Не корився зразу,
Та й не думав про кар’єру
Інженер по газу.
Чи на рідному заводі,
Чи в прем’єрськім кріслі
Не дурив і не розводив
Ні чужих, ні близьких.
Не прощав в житті нікому
Ні обман, ні підлість,
З голубих висот Газпрому
Не цурався бідних.
Прикипів до України,
Ніс свою месію,
Назвичайним і єдиним
Був послом Росії.
Виважений аналітик,
Та скупий в розмовах,
Мудрий по життю політик
І міцний на слово.
Будемо ми пам’ятати
Всі його заслуги,
Втратили не дипломата,
А близького друга.
Хай душа його широка
Почиває в Бозі,
Хай пребуде вічний спокій
На замін тривозі.
Хай всі дні будуть погожі,
Дзвони б’ють вечірні,
Не посол – Посланник Божий
Віктор Чорномирдін.
