Ти приходиш із літнім дощем
І лоскочеш обличчя вустами,
Ніжний дотик знайомий іще,
Хоч давно заблукав поміж днями.
Ти приходиш із літнім дощем
І даруєш пориви, бажання.
Я себе занотую віршем,
А тебе закарбую коханням.
Ти приходиш із літнім дощем
І торкаєшся тіла в обіймах,
Відчуваю надійне плече
На яву, а не тільки у мріях.
Ти приходиш із літнім дощем,
Лише б він не закінчився скоро.
У майбутнє з тобою втечем,
Тільки б нам не завадила доля.
Чи не ви написали: Найкращими являється поєднання рим різним частин мови (імен - дієслово, прикметник - іменник, і тд.)?!
Чого ж тоді заперечувати собі?!...
Персона Грата відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знову вступлю з Вашого дозволу у суперечку із chuchuka. Найкращими являється поєднання рим різним частин мови (імен - дієслово, прикметник - іменник, і тд.). головне уникати дієслівних рим (кохаю-бажаю) бо тоді римуються не слова, а їхні закінчення
Персона Грата відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лірично, проте ще сирувато, може,від дощу?
Варто попрацювати: замінити іменникову риму на більш оригінальну; треба вІршем, а не віршЕм і втечемО, замість втечем...
Персона Грата відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за критику...але оригінальнысть в деяких випадках полягає саме в тому,щоб не дотримуватися загальновживаних правил!!!