Кожному із нас даровано
з народження багато -
Бачити й відчути усю земну красу.
Все те,що Бог створив -
Він дав нам безоплатно.
Платити мусимо
лише за гріх свій і час,
що згаяний попусту.
А ще за те,що ми могли -
та не зробили.
Когось образили,когось -
недолюбили.
Не допомогли,хоча і були в силі,
Когось штовхнули,
А через чужу біду переступили.
Голодного - не помітили,
Замерзлого - не відігріли
і не зодягли.
Дитину - не розрадили,
І старця,що йшов безсилий,
не підтримали,не провели.
Ми,розпинаючи Христа,
Щодня у нього ж
розради й захисту шукаємо.
Байдуже дивимось в той час,
Як хтось знову йде на свою Голгофу,
Несучи свого хреста.
І десь,у когось,навіть впаде сльоза
Від щему й вдячності Творцю за те,
що не його в той час ведуть
і розіпнуть...
І прикинувшись мурашкою непомітною,
Готовий повзати усе життя,
Аби сильніші та дужчі
не розчавили...
І буває,неба не побачить
така комаха,а не Людина-
Красива,розумна,відважна і горда,
Якою нас створив Отець.
А в нікчему перетворилася сама,
розтринькуючи час і саме життя,
В хмелю чи рабстві втрачаючи щодня
знак Божого лиця.
ID:
227356
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.12.2010 22:08:32
© дата внесення змiн: 08.12.2010 22:08:32
автор: Ігор Яр
Вкажіть причину вашої скарги
|
