На світі жив я просто й безтурботно,
Допоки не зустрів тебе в юрбі
Ти посмішкою серце полонила,
І не до сну тепер уже мені.
Твій поцілунок як вино п’янюче.
Неначе, медом мазані вуста,
Їх цілуватиму від ранку і до ранку,
Тебе я хочу випити до дна.
Для мене стала вогником в тунелі,
Тунелі безкінечних, сірих днів,
Зорею засвітила ти на небі,
Тепер не загублю тебе в житті.
Я все пройду, я все в житті здолаю,
Лишень би знать що в мене ти одна,
Ота одна, єдина що зігріє,
Мене серед зими, своїм теплом.
Для тебе цілий світ я переверну,
Скажи лишень, чого бажаєш ти ???
Квітки усі цвітуть лишень для тебе,
Їх подарую лиш тобі одній .
Ти усміхнися сонечком весняним,
До мене ну а я тобі в отвіт…
Скажу слова проспівані віками:
«Наталочко я так тебе люблю»
