Подай води останньому пилату
Обмити руки, а собі подай
Коротку стежку – ніби післяплату,
За свій квиток туди, де неба край.
Щоб не лічити згустки крові – втрати,
А так, відразу – мати тільки мить
На те, щоб озирнутись й обійняти
Усіх й усе, що ще в мені болить.
І довго-довго тінню голубою
Летітиму на жар твоїх вогнів,
Щоб збутися розмовою з тобою
Без слів.