Щоранку з дому я у лiс втiкаю,
Щоранку повертаюсь я назад…
Напевно в лiсi я себе шукаю,
Бо вiн для мене – нiби друг i брат…
Щоранку я слiди насильства бачу,
Слiди людської сили без мети …
Нiколи їм я цього не пробачу,
А лiс шумить суворо з висоти…
Вогонь…Вiн спалахнув, побiг, вiдбився
В очах дитячих – круглих i дурних…
I очi зачаровано вп’ялися
В безглузду смерть, яка прийшла вiд них…
Десятки тисяч, сотнi, чи мiльйони –
Нiхто нiколи їх не рахував…
Цей попiл ще не скоро охолоне,
Гаряча ще дурна дитяча кров…
I я прийшов у лiс, але спiзнився,
Безсилу зброю я тримав в руках…
Димок тоненький з ями ще курився ;
Мурашник – крематорiй для комах…
1.08.99p. Corvin
В мурашнику однорічної давності їх може бути більш ніж мільйон. Всього на планеті - більше мільярда мільярдів(!)
Мурахи в соціальному відношенні значно розвиненіші і організованіші за нас. Будують мережі "міст-держав", полюють, займаються сільським господарством і ведуть постійні війни з іншими мурахами, осами і термітами.
Хороший вірш! Дякую автору
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дітям уваги більше приділяти потрібно, опікувати їх більше. А то деякі батьки забувають: що не той хто на світ пустив, батько, а той хто виростив дитину.
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
