Не дозволяй себе злякати,
бо страх текучий, як вода –
коли курок під пальцем ката,
а за плечем твоїм бліда.
Не дозволяй себе зламати
ні в час гризот, ні в час скорбот –
бо де є син, там є і мати,
і є ще біль – це твій народ.
Коли на вістрі болю – ложе
твоєї вищої з висот,
коли ти віриш в те, що можеш
з корінням видерти осот,
коли на будь - якій орбіті
мов крапля крові спалахне
твоя зоря – найкраща в світі,
твоя, чи може, навіть не...
не дозволяй, аби топтались
по вічних цінностях душі –
у час, коли один, як палець,
й сахнуться друзі, мов чужі,
не дозволяй, щоб через тебе
жалі, мов змії, проповзли,
щоб рахували злидні ребра,
й повчали мудрості осли.
Як в час найбільшої напруги
ти втратиш зір, чи слух, чи дар -
то ескулапам недолугим
не дай довершити удар.
Коли від ран тяжких, негойних
свідомість втратиш, то тоді...
хтось до грудей тебе пригорне,
й своє життя віддасть тобі.
не знаю, може я і повторюся, проте мені приємно повторити це щераз. Складаєтсья враження, що будь-яка лірика у Вашому написанні, читається дуже легко і слова самі по собі доходять до душі
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
