Одного разу на простори Манявського скиду приїхали учні на екскурсію.Коли вони вийшли з автобуса і поглянули на церкву, сосни, гори, вчителька запитала:
- Діти, чим вам тут пахне?...
-Лісом!,-вигукнуло мале худеньке дівча.
-Горами.-впернено промовив чорнявий з зеленими очима хлопець.
-Дитинством....-розгублено промовила русява дівчина в пальто....
Діти принишкли і захоплено розлядалися навколо....
-Б-богом?....-невпевнено сказала дівчина із натовпу....
Ніколи святе та істинне не можна побачити, це можна лиш відчути...
29.03.10
хм.., цікава думка. Як то кажуть, у словах дітей є істинна
Вольна Птиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...надихнулась перечитуючи Бруно Фереро...
так, діти це точно, це такі дивні і геніальні...
маю троїдну сестру, їй три, так таке чудо, не пороках розумничка)))
до.речі зараз слухаю музику на вірші Л.Костенко, запам*яталась фраза " діти пахнуть щастям..."
спасибі, що заглянув)))