Я не такий уже й поганий,
І не бажаю тобі зла.
Я дурень був тоді закоханий,
Завжди бажав тобі добра.
Я кожен раз, як ти хотіла
Ішов до тебе в сні і на яву,
Було нам добре й ти раділа,
Бо знала - я тобою лиш живу.
Ти знала, що без тебе - як без крил я,
Впаду на землю, мов Ікар,
Не пожаліла і обпалила пір'я,
І я упав, відчувши ввесь земний удар.
Я не зламавсь. І я підвівся,
Розправив крила, розпростався,
Піднявсь на ноги і пішов,
Шукати інше щастя. Я знайшов.
Тепер радію я із того,
Що доля вміє жартувати так,
Не знавши горя, невідчуєш щастя того!
І все стає завжди, і по свої місцях.
