Це зовсім не те, за шо так боялись
І зовсім не те що тримали в долонях
І кожен із кроків ми сподівались
Що буде назавжди, що жоден не зронить
Лиш декілька рухів годинника стрілки
Почнуть новий день а може опівніч
Минулої ночі ми були пліч о пліч
А завтра вже НАС напевно не буде
Шо трапилось , руки не хочуть торкатись?
А очі любити ? Чи губи кохати?
Що з тими думками могло врешті статись
Які виникали про тебе одного!!!
Воно не зникало, воно дуже сильне
Воно пече боляче значить існує
Печальних обставин збіг все руйнує
Кохання між нами, пробач, Я НЕ КИНУ
Не зможу якщо навіть скажеш «так треба»
Не зможу тому що назад не умію!
Не зможу тому що ти також не зможеш!
Прожити життя із зруйнованим небом…
Не варте нічого життя без сльозинки
Що виникла разом із словом «Лишися!»
А також без спроби змінити на краще
Коли той хто щиро примусив зізнатись.
Зізнатись собі що живий бо кохаєш
Зізнатись що в світі є те що ти хочеш
Що щастя за руку НАСПРАВДІ тримаєш
Спіймати себе що всміхнувся для неї…
