Кроки не чутні.Тишина...
Холодний погляд в рідні очі,
Слова, безглузді як стіна,
Для тих, хто поряд бути хоче.
Нема тепер ні спільних тем,
Ні мрій на двох уже нема,
Серце спокійно, тихо б"ється,
Надій байдужісь - пустота.
Все те що сказане і ні,
Немає суті в монолозі,
І горизонти уже два,
Як дві стежини на дорозі.
І сонце в кожного своє,
Хоча недавно було спільне,
Серця, що бились мов одне,
Тепер, самі по собі - вільні.
Всі перечитані листи,
І всі пригадані прощання,
Дарма що я є , і є ти
Проте померло вже кохання.