Збігають дні по вікнах краплями дощу. Так хочеться затримати руками. Куди втікаєте!Чекайте!Не пущу! І слідом бігтиму розмившими слідами. Та ось,зупинка!Невже час? О ні!Це лиш віконна рамка. І де шукати виходу для нас із цього зачарованого замка.
ID: 163588 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 30.12.2009 08:26:59 © дата внесення змiн: 30.12.2009 08:26:59 автор: Любомила
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie