так несподівано вперше –
перша година ночі
тиша навколо і раптом
дзвін на увесь Ханой
ніби мені з далека
хтось додзвонитися хоче -
Боже, невже це справді…
Господи, «ой зо йой»*!
як ти сюди потрапив?
як ти там, брате, як ти?
так вже стиснулось серце
від цих питань, повір -
знаю: на стропилині
дивних тісних галактик
лишиш останню квітку,
ту що найближча до зір
більше як так не можу –
мабуть мені здається
дома трачинням гептом
стелить весь світ мольфар
лагідно як ніколи
вмить зупиняється серце
білий зимовий подих
дзвонами із-за хмар
«ой зо йой»* - Господи мій!