Україна моя, рiдна ненька моя Україна,
На просторах твоїх невгамовно вирує життя,
Незалежна тепер, працьовита i вiльна країна,
Нас сьогоднi хвилює й тривожить твоє майбуття.
З болем бачимо ми, що приходить твоє зубожiння,
Що багатства -- у мафiї, котра усе продає,
Що зневажено працю, не цiниться бiльше сумлiння,
Робiтник має менше, нiж той, хто прибутки "кує ".
Вiддавала ти все, всiм, кому лиш могла вiддавати,
Описати багатства минулi - не вистачить слiв,
А у залi сесійній дрiмали служки-депутати
Над наступним законом, щоб здати його у архiв.
Економiка гине, спиняються цiлi заводи,
Що вiками творили -- сьогоднi руйнується вмить,
Та невже ж iнший напрямок мають Днiпровiї води?
Та невже ж українська земля перестала родить?
У книгарнях твоїх – комерційні томи про вампiрiв,
Суперменів – убивць, тих, що людям вкорочують вік,
Про розпусту й жорстокiсть, життя рiзних нелюдiв-звiрiв,
Що виховують з наших дiтей бездуховних калiк.
Iз екранiв кiно свiтло ллють комерцiйнi картини,
З них насилля i кров неперервним потоком iдуть,
А мистецтво народне, багатство й краса його -- гинуть,
Потрапляючи в бруд, розчиняючи цю каламуть.
Та невже не побачать прибутком заслiпленi очi,
Що над самим проваллям сьогоднi ми всi стоїмо,
Що дозволивши це, проти себе ми скоюєм злочин,
Що рубаємо сук, на якому самi сидимо?
Скрiзь, де оком не кинь--спекулянтiв заморськi парфуми,
Де стоять молодi, гаманцям набиваючи рот,
Там i "Снiкерс" i "Марс",там i стоси жувальної гуми,
I голодний, ошуканий, твiй, Україно, народ.
Україна моя, хоч сьогоднi важка в нас дорога,
Ми повиннi стерпiти i вихiд iз цього знайти,
Я за тебе молюсь, я в молитвi звертаюсь до Бога,
Дав щоб мудрiсть i силу нам наше майбутнє спасти.
ID:
151658
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 24.10.2009 13:39:56
© дата внесення змiн: 24.10.2009 13:39:56
автор: Юрій Вакула
Вкажіть причину вашої скарги
|
Патріотично. Але чи довго ми будемо закликати себе до терпіння? (" потоком течуть") 
