* * *
... Ти літала! Ти знову літала!
Я до цього не звикну ніяк.
І була ця жага — як навала.
І була вся планета — твоя.
І скидалася ніч на пелюстку,
І спиналася ніч на крило.
Ех, давно вже пора у відпустку —
Скільки втоми у сни залягло!..
Але світ все ще не відпускає,
Бо він знає з минулих часів,
Що за іншим витком виднокраю
Відкривається небо не всім.