З моїх початкових
Цілу ніч я не спав, кудись біг...
І зірки рахував до світанку.
Усі сни мої збилися з ніг,
Заблудились в холодному ґанку.
Думками я рвався увись,
Та тіло видіннями скуте.
Сни в зоряне небо неслись,
А душа мов дитятко забуте...
Серце і душу ніч полонила,
Зв'язала примарами тіло...
Впали до долу фантазії крила.
Серце моє не жаліла...
Руки і ноги свинцем налиті,
Важко у сні ступать по землі.
Бачать незриме очі закриті.
Каменем душу стиснуло мені...
........................................................
... Та на світанку я сумнів відкинув,
Ранішню зірку знайшов вдалині.
Душею та серцем за обрій полинув
І сонце промінням всміхнулось мені.
Не Ви один так йшли до зірки, я теж стоптала муками доріжки. ----Та на світанку я сумнів відкинув,
Ранішню зірку знайшов вдалині. гарно, поетичного успіху Вам.
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00