В одному тихому селі, що десь під лісом там стояло,
під тином в чистому дворі, саменька киця спочивала
І щоб розвіяти нудьгу, що в мить на неї так напала,
зловила нишком мишення, що під навісом тихо спало.
Зраділо чорне кошення, чи ти знайдеш таку забаву?
Чим те сіреньке мишення, що сплячи так зловило гаву.
Його схотіла приручити, щоб тільки з нею разом був,
в садибі стали гомоніти, що чоловік їх двох почув...
Хіба ж так має бути в світі, що кицька дружить з кошенням?
Невже не має їх ловити? І прутом їх разом прогнав.
А киця вже так нагулялась, навіщо їй те мишення?
Сама пішла, воно зосталось. Так на загибель нарікла.
Сама зосталась і довіку, так свого дому не знайшла.
