Грози з громом, блискавкою і дощем
Ох, як бувають і в душі людини!
Коли сльози течуть ще і ще,
І біль б'є, як струм, і крик, як грім, лине.
Й весна бува сумує й плаче,
Забуваючи всю свою радість,
Наближуючи літо ще і ще,
Очищаючи свою святість.
Усмішка та щира, яка від душі,
Якщо не так, то не смійся зовсім.
Буває, що надворі весна у теплі,
А в душі холодний вітру свист і осінь.
А потрібно зовсім небагато...
Любити, обіймати те, що ти любиш,
Хіба Боже світло може згасати?
Воно було, є і буде!
А потрібно краплю щастя,
Ох, обміняти б на неї краплю сльози!
І розлитися нею щасливим
Замість тої сумної грози.
Попри все! Вір, люби,
Надійся, радій і живи!
Землі - любов, радість, достаток, мир,
Небу - престол і молитви...
