Якщо ти чиниш ближньому паскудство –
Не мрій про танці на його кістках:
Укинеш жменьку підлості у людство –
Й сама опинишся в своїх пастках.
Я захистив тебе від терориста,
Що «марсіанином» назвав себе,
І розпізнав у нім пропагандиста –
Луганського агента ФСБ.
Контора тут кошмарила поетів
З метою встановити руський мір
І методами різних піруетів
Повигризати якнайбільше дір
В єднанні українського народу
Й готовності чинити опір їм.
То ж в пошуках колаборантів зброду
Дала команду шпигунам своїм:
Познанському, Сергію Пікаросю
Та ще десятку найманих кротів, -
Знайти серед тутешніх малоросів
По духу і симпатіях братів!
Так Медведчук за путінським наказом
Сплітав із співчутливих мережу,
Котрим за співробітництво одразу
Виплачував круглесеньку маржу.
І полились російські сентименти
Про «Сєпарів», Ватутіна, царів…
А Гапки ж, звісно, у своїх коментах –
Мов стадо враз замукало корів:
«Прекрасно! Незрівнянно! Геніально!» -
Мабуть, їм теж там перепало щось.
А на мою адресу – рік фекальних
З ротів паскудних безліч полилось.
Бо ж, бачте, я за Неньку-Україну
Людей боротись гучно закликав –
Отож-бо Пікарось (тупа скотина!)
На мене, мов скажений пес, й напав!
А Гапка (ох, і лицемірна баба!)
За нього дупу дерти почала!
Ах ти мерзотнице, потворна жабо!
За скільки Батьківщину продала?
Тепер ти вже поляків дорікаєш?
Що буцімто вони не є брати?
Чому ж із пельки я твоєї «Каюсь!» -
Не чую? Зрадниця хіба не ти?
