Я надішлю, коханий,
Тобі в зимі весну,
Щоби присмерк туманний
Закрив оту війну.
І замість вирв глибоких
Мрії розквітнув сад.
Та в небесах високих
Кружляв пташиний ряд.
І рої бджіл сідали
На квіти весняні.
Та ви усі живими
Вернулись по війні.
Як ґвалт не дає спати,
Пригадуй ту весну.
Де вишні біля хати,
Й хміль в’ється по тинУ.
І уяви нас поруч:
Відчуй моє плече.
Й страху навкружний обруч
Невидимо стече.
А щоб додати сили
Гнать з краю ворогів,
Я передам із тилу
Букет ласкавих слів.
Хай тебе захищає
Вірна любов моя.
Й Господь оберігає --
Молюсь щоднини я.
Я вітерцем прилину
Розвіяти дими.
Та посаджу калину
На травні килими.
Зрівняються окопи
Й зазеленіє скрізь.
І земляні підкопи
Покриє рясний ліс.
Тікатимуть ординці
Всі з нашої землі.
Й вернуться українці
В поселення свої.
Тоді тебе обніму
У променях сяйни.
Печаль із серця зніму
Й навію теплі сни.
Усім нам зараз важко:
Цей біль знесла війна.
Й скорботно розлучає
Людей рідних вона.
Але прийде час гідний,
Та зміниться усе…
Весна, я вірю, рідний,
Нам мирні дні несе.
Ще будемо радіти
До сивих скронь:Я й Ти.
Виростуть наші діти,
Злетять всі у світи.
Й присядем, старі люди,
Обоє край вікна.
Та згадкою лиш буде
Для нас ота війна.
