Моя душа сумує,
А серце гірко плаче,
Бо ворог злий лютує
І розрива неначе
Кохану Батьківщину
Без краплі співчування,
Її усю родину.
Та вірю, мить остання
Цього таки настане,
Немов весна, все ж прийде.
Це лихо все розтане,
Мов сніг, мов лід. І вийде
З-за сірих хмар прекрасне
Те сонце, що з собою
До нас життя лиш щасне,
Позбуте неспокóю
Й зла, принесе і гріти
Усіх нас ніжно буде.
Ми будемо радіти
Життю лиш, бо здобуде
Кожнісінький з нас щастя,
Що буде відчувати,
Здолавши всі нещастя,
З якими лиш страждати
Прийшлось в лиху годину.
У мене із тобою
Кожнісінькую днину,
Мить кожную рікою
Із вечора до рання,
Із рання до світання
Лиш світлі почування,
Допоки мить остання
Не прийде, протікати
Так будуть, що й словами
Це диво передати
Не зможемо ми з вами.
Євген Ковальчук, 27. 02. 2022
