Тебе огортатиме сум
Ніби води незвіданого Палау
І жалитиме місячними медузами
Та ти не плач
Кожний біль, що огортає тебе
Це твій вид улюбленого мазохізму
Це нитки, які впиваються в шкіру
І роблять на тілі мітки
Странгуляції
Ти створював свої слова
І трішки спробував бути Богом
Чи богами, чи в що ти там віриш
Граючись з долею
У моєму імені забагато дОль
Частин, складників і складнощів
Ти бачив найгарніші сонця заходи
І не зумів розпізнати святі миті
Ти знаходитимеш радість
У дотиках, порухах, запаху шкіри
Я хочу сказати тільки оце
У ній, у ній, у ній
Наші листи не перейматимуться
Відстанню часу
Нашим листам буде байдуже
Як вона зачісує волосся
Загублені діти втрачених пророків
Загубляться між мороком воронами
Наші листи, не чекатимуть нас
Своє життя починаючи знову
