*****
Недоленька важка украй
Прийшла у наш із вами край,
До нашої усіх сім’ї,
Хоч не чекали ми її.
Прийшла вона в неждану мить,
Щоб душі та серця гнітить,
Їх в темний взявши свій полон.
Але мине вона, мов сон,
Як ми здолаємо її.
І, мов сади, ліси, гаї,
Розкішно буде в нас цвісти
Щаслива доля. Я, він, ти,
Вона – кожнісінький із нас
Зустріне цей прекрасний час,
Який триватиме весь вік,
Бо ми з недолею навік
Розлучимось. Надалі нас
Вона минатиме весь час,
Як ми її. Для неї ми
Всі невидимими людьми
Враз станемо. Тоді вона,
Важка, жахлива та страшна,
Вважатиме, що нас нема.
Залишиться вона сама.
Ми ж більш не будемо тужить,
А будемо щасливо жить,
Радіти лиш життю щомить,
Допоки серце стукотить,
Допоки дише кожен з нас
У цей життя чудовий час.
Євген Ковальчук, 17. 11. 2022
