Знову тривога поглинула тишу
Ця ніч проміжна чи стане остання?
Я знову в сирені себе шмат залишу.
І мовчки порину думками в ридання.
Обличчя давно вже не змінює риси.
Забула, не знаю як плакати зовні.
Ромашки змінили в душі кипариси.
І місяць не світить вночі навіть вповні.
Тривога створила в душі гострі скелі
Покрилися кригою чорні зіниці.
Мовчазні слова сходять лиш на папері,
А всі почуття причаїлися в темниці.
