...чесно кажучи, мені вже все здається брехнею.]:-) Кожен крок, кожне слово, кожна думка.:'( Кожна випадковість.:'( Найрідніши люди показали свої пазурі.8-| Мені набридло з головою кидатися у невідоме.X-( Моя боротьба веде до загибелі моєї душі. :'( Її вже нема, залишився образ, який скоро зникне, залишивши по собі лише фізичну оболонку. :-( Пусту ляльку с гарними очима, відображення неба. Залишився лише час,багато або не дуже, і я знову побачила твою "байдужість"...:'( :'( Спочатку, як завжди, все стандартно. А потім полум*я розгориться. :-$ Хм, мені це чимось подобається. Я тримаюсь. Правда, але я зникаю під натиском власної омани... :'( O:-)
Я не хочу, я не вмію, але буду...O:-) Легше перетворитись на росу. Злої правди вже нема, не буде - Лиш брехня. Кидає. Я тону,... Я тону, в безвихідь я устріла: В очей полон, у павутиння слів. Якби ти не тримав моє нещастя, Сгоріло б полум*я прийдешнх злив. Заплутавшись, утративши надію, Я йду безглуздо, рахуючи думки. Колія і рейсовий автобус, І під колеса почуття, і хмарою. Дурні. І хвора я гуляю під дощем, Хворобою наповнюю безодню. Мені так краще і боляче від слів, І смикає та голка, що застрягла в горлі. Не можу відшукати фраз, І зараз вже не пригадаю мови. Твій звичний образ, рис амфас, А ми лиш знову не дійдемо згоди. І мучимо, і ставимо крапки, А згодом, все ж, продовжуем писати.:-* Я мирно йду,нема твоєї вже руки, ... Я тільки тінь, загублена в тиші, Я тільки тінь, що полюбляє мандрувати...в помилках свого вибору....:'( :'( :'(
|
|
![800_0_1701786038-7510[1].jpg](/upload/poem_all/01013166.jpg){kind=small}
