Сьогодні я думаю лише одне, невже мій друг мав рацію, невже хтось любить , а хтось дозволяє любити? І я дозволяю себе цілувати не люблячи ...Але ж це нічого для сучасності?..І щось, що довгий час не дає мені спокою. Бути вірною? Але ж я самотня..А так без любові?? Невже це станеться і зі мною? Я також втрачу цінність і чарівність любові і буду жити в огидній буденності?! Що я роблю? Я запитую себе..Я просто йду і посміхаюся чергова черговому...Ти прийшла із чиїхось губ...Дивно, справді... Тим паче я гарантувала рай кожному не коханому...Любов надихає мене , я не можу без неї..без поглядів дотиків...Я б зрадістю поринула повністю в навчання..а це так і є..хочу трішки волі. Але мораль...Я сподіваюсь: він ніколи цього не прочитає.. Пробач мені...
|
|
