Чи то кава о пів на восьму вечора чи теплий обігрівач, коли на дворі лише два градуси тепла, а опалення ще немає, тримають мене о третій ночі біля екрану ноутбуку. Не вони, а нові позитивні емоції збудили мій мозок і він не хоче вимикатися. Я зайшла на сайт поезії де зберігаються мої вірші. Я писала! Майже чотири роки я не пишу – рядки не складаються, ідеї не знаходяться – я стала німа. Прочитала старі твори, і в захваті від себе, тої себе, якої вже нема. І, як на підтвердження , побачила в лівому куту сторінки як я колись охарактеризувала себе: «Найскладніше розповідати про себе. Ніхто так швидко не змінюється в твоїх очах як ти сам».
|
|
