Мирослав Вересюк: Ну невмію я тлумачити хід Ваших думок... До майстра мені і справді далеко. Я дійсно щвидше небайдужий до долі країни. Хотілося донести, що після таких рік пролитої крові, однією з причин чого була регіональна ..., здавалося, що люди повинні були б полюбити і повернутися до української. Та навіть з принципу, з спротиву... Цього не сталося. Тому так і намагався написати. Любов - почуття ніжне і глибинне. Чи має вона \"дзвеніти\"? Не знаю....
Виктория - Р: Щиро дякую Вам Валентино, дуже Вас розумію, таке життя...і тема ця вкрай болюча, сама писала і сльози блищали в очах.....
Коли гірко на душі , потрібно цим поділитись з людьми котрі цей біль розділять навпіл....
геометрія: Чи бачать люди, чи відають, як сироти обідають?..
Дуже сподобався ваш, Віко, вірш, і проблему ви порушили дуже важливу. У мене є вірш, присвята сиротам, коли я його писала, то бачила свою внучку, яка батька зовсім не знала, він загинув коли їй було 4 місяці, а мама її померла, коли їй було 12 років, а нині їй уже 22. Та я ніяк не наважуся той свій вірш викласти у КП, бо коли його читаю серце так калатає, що вже й сил не стає...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: АВТОР :
24.01.2017 - 21:05
ТАИСИЯ: Любопытная и поучительная история, тем более о любви! Радует твоё новое амплуа, Мариночка- проза!
Успехов!