Цей потішний равлик Крихіткою зветься,
Що не має сили він,то лише здається.
Він маленький дуже дуже,
Але носить на собі свій будиночок завжди.
У будинку-мушлі Крихітка живе,
Як сонечко пригріє, гуляти з нею йде.
Все повзе неспішно, уважно спогляда.
На кущик він забрався і звідти вигляда.
Поласував травинкою, скупався у росі,
Повільно рушив далі, лишаючи сліди.
Як місяць з зірочками з’являються вночі,
Наш Крихітка,у мушлі,казкові бачить сни.
Удачі та наснаги.
Чудово! 
