Попередня частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761253
Після нарад усіх і стресів,
невпинних на Олімпі справ,
на троні Зевс, який стомився,
зненацька задрімав.
Пішли у передпокій служки,
щоб відпочив від справ Зевес,
бо від новин отих останніх
та й попередніх – бував стрес.
В передпокої не втомились
та й ну ганяти у квача,
набігавшись, вони присіли,
у шахи відбувалась гра.
Ті шахи трохи незвичайні,
замість фігурок – статуї богів,
а чи ходи бувають вдалі?
Не усіх висновок зустрів…
Дрімає Зевс і поруч нього
стріли його були і меч,
внизу на морі шторм гуляє:
там Посейдон знімає стрес.
Гуляють хвилі з бурунцями
і кожна вища за одну,
як і колись, вони творили,
пухнасту кидали піну.
Враз із самої високої хвилі,
це мариться, а чи було?
Прекрасная з’явилась діва,
неначе статуя чи марево.
Як і донька, із хвилі - німфа,
але доросла вже і чарівна,
прозора наче морська хвиля
і до лиця мінялося вбрання.
Виринула із глибини колісниця,
у неї впряжений Тритон,
тризубець у руках тримає,
а навкруги вирує шторм.
Хто ж це? А німфа Море,
що випірнула з глибини,
постала перед Посейдоном,
виходила з найбільшої хвилі.
Посейдон ураз подивувся,
до голосу Моря прислухався:
“У тебе свято, Посейдоне,
і просить німфа Море.
Присутньою на ньому
дозволь ще Афродіті,
бути моїй доньці,
де інші морські діти.
Ще піднеси мене угору,
де олімпійська висота,
просити стану у Зевеса,
щоб в Середмор’ї і донька.”
Їй Посейдон: “Я і Амфітріта,
завжди ми раді дітям,
а зараз робить що Зевес?
Не знаю, чи готовий до чудес.
Допоможу тобі дістатись,
а далі – давай вже сама,
як доведеться добиватись,
хай доля береже твоя.”
Тризубець направив Посейдон,
враз німфа Море піднялась,
завитком полетіло вгору море
та з неба капала вода…
Крутились хвилі як канати,
розпочала угору підніматись
в палац захмарний і чудний,
що над землею плив.
Спить Зевс, крізь сон він чує
шум хвилі, шепіт німфи неземний
і німфа Море враз з’явилась,
то сон, напевно, чарівний.
“Я, німфа Море, світлий,
донька у тебе вже росте,
їй вчитися у Середмор’ї треба,
а хто наказ про це пришле?”
Потурбувалась німфа Море
про пергаменти і про наказ,
стилус протягує Зевесу,
щоб дозвіл швидко підписав.
Зевес, чарований, торкнувся
і підписав цупкий листок,
“Дякую” - німфа шепотіла,
чи то долинув моря шторм.
По залі із колонами кружляла,
очима усміхалася йому,
морська вода за нею лилась,
дощем стікала додолу.
З водою зменшувалась Море,
летіла швидко донизу,
вона шепоче, не говорить,
у хвилю перетвориться морську…
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767829
1.12.2017.
Spectacular Digital Art by Cynthia Sheppard
