Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Плаксива хмаринка - ВІРШ

В синіх небесах, просторих, З невеличкої краплинки – Утворилася прозора, І легесенька хмаринка. Глянула навколо себе, Усміхнулася ласкаво. І побачила у небі - Інші хмари кучеряві. -Ооо! …Які ж вони великі, Дивовижні та гарненькі! І, хмаринці стало прикро, Що, лише вона маленька… Та, невдовзі, сильний вітер Підхопив пухнасту кралю, І поніс її по світу – В невідомі дальні далі… Поки небом мандрувала - Веселилася, раділа, Ще краплинок назбирала – Важча стала, посіріла. Раптом вітер зупинився: -Хмарко, ти не ображайся! Нести я тебе втомився, Тож на Землю опускайся! І хмаринці стало щемно: -Ой рятуйте, я боюся! Зараз упаду на Землю, І, напевне, розіб'юся! Дуже –дуже страшно стало, Тож вона заплакала! Та яке там - заридала, Й дощиком закрапала. Дві години, без зупинки, У просторих небесах Гірко плакала хмаринка, І зникала на очах… Три калюжі «наревіла», Два струмочки та ставок. Ще й сльозинками умила - Луки, поле і садок. Як проплакалась, то стала Біла хмарка вже легенька. І вдоволено сказала: -Добре, що я знов маленька!