Сонний ангелик ходив
і сни дітям приносив,
він ішов повільно й бігом,
бо зима трусила снігом,
засипала всі поля,
щоб заснула вже земля.
Прийшов ангел під віконце,
бо давно сховалось сонце,
тепер треба зупинитись
і навколо роздивитись:
як у хату залітати,
щоб усім сни присилати.
Зірку дивиться нову
і сидить він на даху,
біля нього сидить котик,
у якого мерз животик,
нявкнув котик, посидів,
щоб впустити хтось хотів.
Котика почули нявкіт,
що просив пустити в хату,
виглянули у вікно,
де світив місяць давно,
і впустили кошеня,
з ним ангелик заліта.
Швидко грітися їм треба,
а у хаті було тепло:
гріє із дровами піч
і летить тепло навстріч,
у теплі булькає борщ,
а хто їстиме також?
Їсти будуть діточки,
а котику – кісточки.
сонним був наш борщик,
залишився тільки горщик,
на припічку він стоїть,
тепер можна усіх мить.
А потім всім люлі-бай,
ангеле, благословляй
білим крилечком махни,
казку дітям розкажи,
їм розкажуть, прочитають,
та вони уже дрімають.
Діти сплять, а з ними котик,
нагодований животик,
ангел з ними подрімав,
потім угору злітав:
справ у нього ще багато:
нехай сняться сни малятам!
6.12.2016.
Картина із інтернету.
