Ось вже і осінь на порозі,
Ошатна пані в всій красі,
Ідеш - і листя на дорозі,
Немовби килим на землі.
І мрія, мій листок у прозі,
Лежить на синій площині,
Вона зросла, щоб бути в змозі,
Розправить крила крізь всі "ні".
Немов крізь пастки ноги босі
Стають в незвідані світи,
І в серці - страх і біль, і досвід,
І щастя відкриватися в собі собі.
Добро і світло, мить і простір,
Безмежна віра в сенси днів,
Що є, ідуть один за одним поспіль,
Наповнені скарбами життєдайних слів.
І у душі немає слова "досить",
Є поклик, поштовх, рух до дій,
Є сила, правда і бажання росту
Творить реальність з власних, вільних, втілених у неї, мрій.
