Який вже рік не зраджуєш ти звичці:
Заснула тихо в мене на плечі.
З тобою сплять в серванті на поличці
Тичини, Симоненки, Косачі.
Знімаю з кіс уявну діадему -
Ти мов одна з діснеївських принцес.
Без тебе я неначе був окремо,
З тобою я доповнений і весь.
Згорнулася замріяна, маленька.
Сопеш мені на радість повсякчас.
Можливо Іздрики, Лазуткіни, Костенки
Напишуть щось красиве і про нас.
