Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: ДРУГОЙ ПРЕЗИДЕНТ - ВІРШ

Вот, консерваторы, избранник ваш законный!.. В дни безмятежные он был рычащим псом, Драконом яростным, химерой разозленной, А в дни беды — кротом! Ища себе главу, они, — когда открыто, Ломая все, гроза росла у наших стен, — Нашли подлейшего. Коль не было Терсита, То избран был Дюпен. О властелин-народ! Свою спасая ренту, Политиканы труд твой честный предают! Гляди: в противовес бандиту-президенту, Стал президентом — шут. Скрипучим голосом напоминая клушу, Трибунов пламенных, чтобы заткнуть им рот, Язвил он… О, глупцы! Презреннейшую душу Облечь в такой почет! Избрали!.. В гнусный день, когда свершалось дело, Солдаты при штыках, свирепостью горя, Вошли в священный храм, откуда людям рдела Прекрасная заря! Алтарь низвергнут был, насилия воскресли. Тут честь и долг ему кричали, возмутясь: «Встань! С молнией в руках встань на курульном кресле!» Влезть предпочел он в грязь. Пусть и лежит в грязи, избрав ее гробницей, — Из памяти людей навеки прогнан прочь, Пусть там разложится, став падалью безлицей, Бесформенной, как ночь! И даже, коль пойдут его искать в клоаке, Пусть он останется в гнилье неразличим, И все, что ползает, все, что кишит во мраке, Пускай сольется с ним! И пусть история, коль спросят, что такое Лежит на гноище, брезгливый даст ответ: «Как знать? Какое-то позорище былое, Кому и клички нет!» Виктор Гюго. Не тим місцем Виховна година. Вчителька: -Все починається в житті з малого, з зернини хліб, з промінчика зоря.. Вовочка: - У вас, Оксано Дмитрівно, певно ностальгія за святом Букваря. - Та ні, Володимире Олександовичу, ми сьогодні з вами будемо творити майбутнє освіти в нашій країні. - А то як, а то щось ні як не докумекаю, що ви щойно мовили. -Все просто діти, вам у ньому жити, то кому як не вам його зерна просівати та висаджувати. - Ви така мудра, з вами й не поспориш. - А навіщо марно втрачати час та переливати з пустого в порожнє. - Ось ви, Володимире, для прикладу -майбутній президент нашої неосяжної країни, які ваші перші дії будуть на цьому посту? - Ой налякали - зроблю її осяжною, всі поля відберу у Петі, саджу рапсом та коноплею, буду по світу подорожувати, про це я мріяв ще з дитинства. - То все зрозуміло, а для людей, дл ялюдей, для їх дітей? - Все краще дітям - мрії про щасливе майбутнє, а люди повинні працювати, працювати й працювати, без всяких там свят, як заповідав великий як його там... забув, та ви мене зрозуміли. - А хоч у школі ви б хоч щось змінили. - О дякую, саме з школи я б і почав щось змінювати, змінив би назви шкільних предметів: назву історія на - наше минуле, замість трудового навчання - підприємницька діяльність, замість математики - основи підприємництва, замість фізичного виховання - моє здоров'я, не було б жодного звільненого учня з цього предмету, здорові діти - здорова нація. - До сліз Володимире, я щаслива, що мені випала честь проводити час з такою дитиною як ви, людиною з великої літери, ми всім класом віддамо голоси як один за вашу кандидатуру, а поки що: - Пропоную провести голосування. Хто за те, щоб Володимир Олександрович, був президентом школи? -Всі за! -Одноголосно. -Вітаю, нам випала честь мати такого президента, у мене слів нема навіть, щоб виразити цю несказанну радість. На цій радісній ноті пролунав дзвінок... Продовження буде>>>>>> Не встигли діти ще зломати турнікет та зробити перекус, як пролунав знову дзвінок. Даша, а вона була відмінницею підговорила Ларісу, сусідку по парті, мовляв: -Ми постійно такі дисципліновані, що аж страшно, такі ботани, що аж самим противно від цього, давай решту уроків прогуляємо з Вовою. - А чому б і ні, -відповіла та, я з ним втрачу цноту, а ти залишишся одна в нашому класі незайманою, проте отримаєш досвід світка. Та посміхнулась. Ото вони перекинулись з Вовочкою парою слів і він з вискоком побіг в магазин самі розумієте за чим, нехай це для вчителів буде таємницею. - І куди підемо, Лорко, та гуляти, почервонівши запитав він. - А на цвиндар, якщо не боїшся. Руки в Дарини аж похололи, ноги підкосилися, вона перехристилася, сплюнула й подумала: - От я дура, отримала б свої 11 балів з трудового навчання, а так відчуваю добром це не скінчиться. Вовочка дьорг, дьорг Дашу за косу ідо неї: - Ти, Даш, як та смерть біла, давай я збігаю за косою й будемо хлопців лякати? - А давай, - відповіла та, а чорна матерія з неї на трудове в рюкзачку була та й косметика французька, все як у відмінниці. От поки він приніс тут косу, то помітив, що Даша зникла, три чорти б її узяли, а та в траві сховалась і все на камеру записувала. А Ларіса, випивши пивка та нюхнувши .. стала пригадувати сцени з основного інстинкту. У Вовочки аж слюнки потекли. Такого сприптизу він не бачив навіть у вірт чатах. А Ларіса мов мавка манили його з Дариною, а та вкрилась чорним покривалом, замаскувалась, лише створювала атмосферу з фільму. Манила Лорка і манила його до свіжої могили та так захопилась цим дійством, що лише встигла вхопити його за руку й вони полетіли. Вдарилися лобами, аж зірки засяли, прийшли до тями, а ніч на дворі. Вони ні живі ні мертві, побіліли, трусяться й туляться одне до одного, уже без сторонніх думок, зігрітись би. А тут привид бачать піднімається та до них прямує,щось таке височезне, перекошене, криве і тріщить під ногами й земля осипається і тут... вспалах... у них очі на лоб повискакували, а голос пожилої жінки: -Ну, що голубки, чотирма руками тримали й не втримали, подивіться на калюжу на землі, а на простині кров, пляма червона, ану мерщій звідси, щоб і духу вашого тут не було, рано ще вам прогулювати уроки та гуляти по дорослому, не таке те доросле життя, щоб у яму поспішати. Це вам не жарти. Далі буде >>>