Ви маєте плече, щоб розридатись?
Щоб вилити свою гарячу втому?
Щоб у любові пристрасно освідчуватись?
І говорити те, що не розкажете і Богу?
Та ви щасливі! Ви цього не знали?
Цінуйте кожен подих, кожен дотик!
Торканням губ нас наші рідні лікували
У стократ краще, ніж антибіотик.
Вам є кому телефонувати?
Питати: "Як здоров'я, як погода?
А як там мама, як там тато?
Чи посадили, чи зібрали збіжжя на городах?"
Ви все-таки щасливі до безтями!
Щоб колись не жалкувати, усвідомте.
Любіть, кохайте, плачте на плечах у мами,
У найдорожчих, які поруч з вами...
Якщо ж нема плеча, то повідомте,
Щоб ним для вас хоч на хвилину стати.
