Душа торкнулась неба й не зомліла,
Свободи смак вдихнула без вагань.
Вона ж так довго в цей політ хотіла,
Що аж тремтіла від своїх бажань.
І хоч болів їй світ байдужий й злісний,
Вона ж від віри здійнялась уввись,
Щоби прийняти чашу в час осінній,
Тож ти також поквапся, не спізнись!
