Згадай ту мить,
відчуй биття сердець,
людей, що святкували перемогу,
немов ту наречену під вінець,
несли наш прапор бережно у гору.
Схвильовано, тремтіли руки в них,
у час відповідального реваншу;
за вбитих, ненароджених, живих...
Несли свободу ми та волю нашу.
Ще вчора визирали ми з-за грат,
Але жевріла в нас могутня віра
Що прийде час, північний згине кат,
З кривавих кігтів вирвемося звіра.
Ось славний прапор наших королів,
Напівзабутий скарб, несем у гору,
З тризубом стольних Київських князів,
Жовто-блакитну ворогам крамолу!
І ось прийшла відповідальна мить,
І Бог нам дарував безцінну мрію,
Державу збудувати, щоби жить
Щасливо попід небом, вільним, синім.
Пройшли роки, тяжкі та невблаганні,
З вимогою сплатити всі борги,
Багато з нас балансував на гранях,
У натовпі осліплих ворогів.
Й вдарили немов в набат гармати,
Зірвав вітрила навпіл буревій,
А пращур; Анти, Скіфи та Сармати,
Вже кликали нас в цей смертельний бій.
За обрієм вже майоріли стяги,
Червоним сумом в чорний шлях землі
Впліталися століттями звитяги,
У нескінченній скутій боротьбі...
Всім по рівну; землі, води та солі,
Господь небесний прагнув розділить,
А ми несли в руках наш символ волі,
Щоби назавжди мить цю воскресить.
І ось прийшла відповідальна мить,
І Бог нам дарував безцінну мрію,
Державу збудувати, щоби жить
Щасливо попід небом, вільним, синім.
