Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Гвинтокрили падали як осінні листки - ВІРШ

Осінь. Ясень. Чарівність. Яка ж вона та прекрасна в цій в позолоті. Навіть в'янення чіпляє. До чого ж мудрою є осінь, хоча ми про це її і не запитаємо. Вічнозелені сосни зеленіють, чекають під снігом весни... не страждають, що настала осінь, що небо похмуре, що йдуть дощі. А люди? Вони ж в невинного часто і камінь кинуть, закидають, затопчуть гуртом, розіпнуть, в цьому їх істинна суть. Інша справа ліс - не ворухнеться, тиша та спокій, а запах... а запах який - цей спокій сосни віковий Вони бачать видимий світ, він - живий. Сенс невидимого для них ясний - цей світ для них прекрасний! Вони бачать тільки красу! Може хтось і причетний те ж помічає: осінь, ясень, чарівність. Поряд бродять люди в божевіллі, гризуть їх завжди роздуми. Зупинився пісочний годинник. -А життя? Життя йшло, життя йшло вперед, не відставало, за кроком крок воно не розбирало Осінь, не осінь питань не задавало. Таке ж мудре. І до чого тут осінь. Ви прийшли, прийшли.. зникати. Життя забирати, живе відбирати, по живому металом. Дощ стукає у вікно. Вічно зелені сосни. Вічно зелені сосни Під снігом мовчать. Вічність тут, вічний спокій.