Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: КОРОЛЕВА ГІР: ЗДІЙМАЮ РУКИ ДО НЕБЕС - ВІРШ

ЗДІЙМАЮ РУКИ ДО НЕБЕС (Від імені мами, пропавшого безвісти на фронті Мазуркевича Івана) Здіймаю ру́ки до Небес… Чи Бог почує і поможе? Страшна війна, весь той процес… Чи віднайтися син мій зможе? Здіймаю ру́ки до Небес, Молю́ молитву і питаю За що той біль? За що той хрест? У пам’яті життя гортаю… Здіймаю ру́ки до Небес, Молю́, щоб сина відшукати, Щоб шлях його весь був без меж… Надію буду я плекати. Здіймаю ру́ки до Небес… Чи опинився він в полоні? Щоб ворог, наче крига, скрес… Не для війни носила в лоні. Здіймаю ру́ки до Небес, Аби живим мій син знайшовся, Щоб на шляху не бу́ло лез, Й подвір’ям рідним знов пройшовся. Здіймаю ру́ки до Небес, Щоб відшукав Всевишній сина, Молю́, чекаючи чудес, Свічу́ не зга́сить хай вражина. Здіймаю ру́ки до Небес, На серці біль, і щем, й розпука… Де син тепер? Чи тут, чи… десь? З очей сльоза й душевна мука. Здіймаю ру́ки до Небес, Думки́, як бурі й поторочі… Чи милість, Боже, ти зішле́ш, Чи може сни якісь пророчі? Здіймаю ру́ки до Небес, Молю́ся, плачу і чекаю, Як далі, Боже, поведе́ш? Болить, та віри не втрачаю. 03.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025