Лише в морі обожнюєш сушу...
Лиш при вітрі бажаєш ти тишу...
Закортить вже загублені душі,
Кам'янілість прадавню порушить,
Забажаєш з кінця починати
Те, що краєм тоді не здавалось...
Забажаєш, як вранці, кохати,
Коли вечір на віки навалить
Все: і сукні, вбрання із намистом,
І оркестр наджиттєвих мелодій,
І сукно на столі, ледь не чисте
Від життєвих історій-пародій,
Всі розмови, думки та підозри...
Ледь живий та глибоко прозорий
Гине мозок у лютім морозі,
Кам'янілістю сам ледь не хворий...
Лише в морі обожнюєш сушу...
Лиш під галас бажаєш ти тиші...
Скам'янілістю визнатись мушу -
Скам'янілим пишу лише вірші...
2018 р.
