Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Горова Л.: Вістка - ВІРШ

Ця тиша, що гучніша громовиці, Чорніша ночі та хмуріша тучі, Уперто огорнутись норовиться В холодний сон і в очевидь гнітючу. Мені б її, як то було раніше, В обидві жмені, щоб текла елеєм. А я боюся нинішньої тиші, Гоню, щоб не назвалася моєю. Відмахуюся словом, що зродилось. Кричу його. І диво - б'ється в дрізки Беззвучної мани чуття зрадливе, Й летить мені з етеру тепла вістка.