Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Запальна містерія - ВІРШ

У тиші, де повітря — як обітниця, де пальці — не слова, а інструмент, де погляд — це не запит, а провісниця, що знає кожен нерв і континент. Там шкіра — не для одягу, а пам’яті, а звук — не для розмов, а для межі. І час одне для одного — незайнятий. Вуста там не слова, а рубежі. Там жести — як відлуння у артеріях. Гори! Кричи! Ніхто тобі не зась. І кожен дотик — запальна містерія, де святість із пекельністю злилась. Там небо — не над нами, а у кожному, і небо те — не синє — пломінке. Там ми були до божевілля схожими, неначе прожили удвох віки. «Ще ближче…» — шепотіли в миті марева обпечені від подиху вуста. Й тіла, мов ріки, там пускались берега, щоб далі в прірву падати з моста. ©ОБереза