І коли закриваються двері
Колись близької душі
Без якої здавалося згинеш
І не зможеш далі іти
І стоятимеш стороною
Серед вихру осінніх днів
Із тяжкою головою
Без сну й кольорових снів
І згадаєш між ком минуле
І згадаєш коли життя
Прокидалось між вас поснуле
І будило вам почуття
І згадаєш перед дверима
Закритої глухо душі
Про те, як життя любили
Кожна мить наче подих весни
Про те, як тримали руки
Долоні її руки
У осіннім вихрі розпуки
Стоїш посеред самоти...
