НЕБАЖАНА СТАРІСТЬ
Купить би молодість... не продається.
Віддать комусь би старість задарма .
Та тільки кожен тихо щось сміється.
Бажання до старіння...геть нема.
Ось так приходиться іти із нею
Кажу:"Чуть-чуть тихіше, не спіши.
Навіщо я повинна йти з тобою?
Мене із молодістю жить лиши".
Так ні! Вчипилась ріп'яхом у тіло.
Й гуляє оставляючи сліди .
І зовсім їй нама до того діла.
Бажає лиш вперед тебе вести.
Чому ж так швидко пролетіли роки?
І молодість десь залишилась там.
Ясніше чути старості вже кроки.
І неможливо з нею розпрощатись нам.
