“Peccata mundi”
Подих вічності тихо бринить на вустах літописця.
Грішна земля вогнем палає.
Обвуглені смердять тіла.
Прокляті кістки догорають,
Лишаючи обитель зла.
Та це майбутнє, ще й далеке.
Дожити би до того дня!
А поки на землі ще пекло
І тиранія процвіта.
Старі заможні марнолюби
Тримають землю за раба.
Вони і немовля погублять,
Аби їх влада ожила.
Тут на цім світі своє щастя:
Служити вірно сим царям,
Або ж померти до причастя
І стати кормом диким псам.
Тут на цім світі своя правда,
Хоч куплена мовчанням душ.
Як маєш гроші - твоя влада
Свята стає і хтивий муж
Шанується як світлий Батько
Народом - стадом із овець,
Яких приспали хитро й хвацько.
Їм вже й Диявол - Пан-Отець.
Не дума люд тут про Ідею,
А своє горе заїдає жиром.
І не згадавши Еритрею,
Вчиняють владу “командиром”.
Нема тут місця для чеснот.
Тут виживає лиш хитріший,
Такий собі “іскаріот”
Золота раб, хоч найбідніший.
Кохають декількох за раз,
Бо зрада то для них не гріх.
Бо ціль життя для них - екстаз
Біль поміж ніг від різних втіх.
Тут гнів, печаль, смуток, гординя –
Нормальний вияв почуттів.
А конкуренція – твердиня
Економічних всіх зв’язків.
Закохані в свої здобутки,
Зациклені на грошах тих
Снують містами по закутках,
Живучи в клітках кам’яних.
Не мають цілей, ні мети.
І підлаштовуються під тирана.
Мовчать на звірства ті кати,
Очей не зводять від екрана.
Такий той світ, peccata mundi.
Неідеальний, непростий.
Чи стане сил йому змінитись?
Розкаже вірш недженджеристий.
Примітки:
Відсилка до Ісуса, коли цар Іудеї вбивав всіх немовлят
Еритрея в давні часи була «Землею Богів». Вона торгувала такими цінностями як: золото, спеції, слонова кістка, чорна деревина й раби. Нині Еритрея - одна з найбідніших країн світу, де діє однопартнійна система і президент не визнає західного підходу демократії.
Іскаріот - перший зрадник, праобраз зрадників з біблійних легенд
Екрани будь-яких сучасних гаджетів, що здатні передавати інформацію.
Дженджуристий - пустий, легковажний (антонім).
На жаль, так .І це свята правда.