Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Незламна: Між вічністю й нічим - ВІРШ

Я не маю ні миті, ні вічності — все відпустила. Щастя й горе, як подих єдиний в обіймах буття. Ніби тінь, що над прірвою довго стояла без тіла, І тепер лиш уламки розбитого вщент сум'яття. Може, я — це не я. Тільки тінь, що себе не знаходить, Бо на згарищах днів обіймаю пекельний вогонь. Якби знав хто, як тихо любов відлітає в безодню, Мов пелюстка остання з моїх іще теплих долонь. Бо не в тому є суть, щоб прожити безхмарно і рівно, А щоб в теміні бачити світло прийдешніх зірок. Я — не птаха, а голос, що сходить на людство постійно, Щоб розвіяти морок й писати із нього рядок.