Вересень в небо веселку
Кинув, як для забав,
А над озерним люстерком
Дощик на струнах грав,
Там танцювала осінь,
З жовтого листя манто,
Танець чарує цей досі,
Так не станцює ніхто.
Плакали верби за літом,
Падали сльози дощем,
Тільки берізку тендітну
Дуб огортав мов плащем.
Небо чомусь не журилось:
В нього немає пори,
Хмаркою просто укрилось
Та й чаклувало згори.
Галина Грицина.
