Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Три криниці горя Тамари Іванівни Авдієнко - ВІРШ

Три криниці горя Випила вона – Мати-українка… Винна в цім … війна… У день травневий, теплий і ясний Прийшов у світ Миколка Авдієнко. Народжений він був не для війни, Тож стати мав надією для неньки. Зростав слухняним, совісним хлоп’ям. Це тішило усіх: матусю й друзів. Сестричка нарекла його ім’ям, Яке було відоме всій окрузі. Адже у дні ці Миколай святий Характери шліфує всім хлоп’ятам, Допомага їх мудрими зростить, Готовими обороняти хату. Прожито ним неповних сорок три, Та слід вагомий залишив Микола: Сім’ю створив і донечку ростив, Пройшовши непросту життєву школу. Всім вистачало місця у душі: Матусі, вітчиму, дружині і дитині. Любив життя і квіти запашні, Був чоловіком справжнім у родині. Та на шляху зустрілася війна, Що стала непростим випробуванням, Всі мрії перекреслила вона, Бо ж замахнулась на життя й кохання. І він на захист України став – Живим щитом супроти злої сили, Доки контузію в бою дістав, Де поряд з ним і молоді, і сиві. Не відступив Микола і на крок – За ним – Чернігів і його родина. Не знав тоді, що здоганяє рок Його, кохану й донечку єдину. Упав Герой в нерівному бою, Й душа пташам у небо піднялася. Побачив звідти донечку свою Й дружину… Їх машина зайнялася… Розстріляна рашистами вона, Що посягли на українську волю. Хай буде проклята на всі віки війна, Котра ламає кращим людям долі! Тепер вони утрьох на небесах: Микола, його донечка й кохана. Навколо – дивна вічності краса, Котра сприяє їхньому єднанню. Матуся ж тут, із нами, на Землі, У її серці – незагойні рани: Портрети найрідніших на столі – Її дітей, яких війна забрала… Як можна материнський зменшить біль, З яким не попрощатись їй ніколи… Народ її усе ще в боротьбі, І не один упав уже Микола… П’є горенько вона із трьох криниць, Й з четвертої… Вона – ВСЕУКРАЇНСЬКА… Шукає три зорі поміж зірниць Матуся й молиться за рідне військо… 18.09.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко